1. Для яких категорій зареєстрованих осіб нарахування та сплата ЄВ здійснюється за рахунок коштів державного бюджету?

Відповідь: Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) нарахування та сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу, за платників, зазначених у пунктах 10, 12, 13 та 14 частини 1 ст. 4 цього Закону, а саме:
батьків - вихователів дитячих будинків сімейного типу, прийомних батьків, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства (п. 10 частини 1 ст. 4 Закону № 2464);

осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України, органах Міністерства внутрішніх справ України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту (п. 12 частини 1 ст. 4 Закону № 2464);

осіб, які відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (п. 13 частини 1 ст. 4 Закону № 2464);

одного з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за інвалідом I групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства (п. 10 частини 1 ст. 4 Закону № 2464).

4. Як обчислюється та утримується ЄВ, із суми заробітної плати найманого працівника, якщо протягом звітного періоду роботодавцем здійснено з ним розірвання та відновлення трудових відносин?

Відповідь: Відповідно до абзацу четвертого частини 4 ст. 5 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) обов’язки платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) виникають у осіб, зазначених у п. 2, 3, 6, 7 та 8 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 (найманих працівників), - з дня укладення трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору.

Згідно з п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 базою нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом (частина 3 ст. 7 Закону № 2464).
Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону № 2464 визначено, що максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску є максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Базовим звітним періодом є календарний місяць (абз. п’ятий частини 8 ст. 9 Закону № 2464).
Враховуючи зазначене вище, обов’язки роботодавця щодо нарахування та утримання єдиного внеску із сум заробітної плати (доходу) найманого працівника виникають з дня укладення трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору з найманим працівником та припиняються в разі його розірвання.

Якщо протягом звітного періоду (календарного місяця) роботодавцем було розірвано та відновлено трудові відносини з найманим працівником, при цьому база нарахування та розміри ставок єдиного внеску в даному періоді не змінювались, то нарахування і утримання єдиного внеску здійснюється на загальну (сумарну) суму нарахованої заробітної плати (доходу) найманого працівника в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

5. Чи необхідно при виплаті суми допомоги по вагітності та пологах подавати в установу банку довідку-розрахунок?

Відповідь: Відповідно до абзацу другого частини 8 ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платники, зазначені у п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, зокрема, підприємства, установи, організації під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов’язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй.
Платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами (п. 11 частини 1 ст. 4 Закону № 2464).

Згідно з абзацом другим п. 1 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених в абз. сьомому п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, зокрема, підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю та виплачують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, нараховується на суму допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами.

Частиною другою ст. 24 Закону № 2464 визначено, що банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону № 2464 нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внесу або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
Отже, при виплаті сум допомоги по вагітності та пологах платники повинні подавати в установу банку грошові чеки, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів, на які відповідно до Закону № 2464 нараховується єдиний внесок. Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений, в такому випадку платники надають довідку – розрахунок разом з розрахунковими документами на виплату коштів, яку погоджує орган доходів і зборів за основним місцем реєстрації платника.

2. Які особливості нарахування ЄВ ФОП у разі використання праці найманих працівників на умовах трудового договору?

Відповідь: Відповідно до частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі Закон № 2464) фізичні особи - підприємці, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту), є платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ).

Державна служба зайнятості інформує у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, про реєстрацію (зняття з реєстрації) трудового договору між фізичною особою - підприємцем або іншою фізичною особою та працівником не пізніше наступного робочого дня після її проведення (частина 5 ст. 5 Закону № 2464).

Умови оформлення трудового договору між роботодавцем та його найманим працівником (тривалість робочого часу, сума оплати праці, дотримання законодавства про оплату праці, інше) визначаються самою фізичною особою та центром зайнятості.
При використанні фізичною особою - підприємцем праці інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, ЄВ відповідно до частини 5 ст.8 Закону №2464 встановлюється у відсотках до визначеної бази нарахування ЄВ (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників ЄВ, з урахуванням видів їх економічної діяльності - від 36,76 до 49,7 відсотка.

3. Який термін сплати ЄВ ФОП, які використовують працю найманих працівників?

Відповідь: Відповідно до абз. третього п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є роботодавці – фізичні особи – підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Згідно абз. першого частини 8 ст. 9 Закону № 2464 платники, зазначені, зокрема, у п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464 зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний місяць не пізніше 20 числа наступного місяця.

Тобто, фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, сплачують нараховані за відповідний календарний місяць суми ЄВ не пізніше 20 числа наступного місяця.
При цьому, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується ЄВ, платники, одночасно з видачею зазначених сум, зобов’язані сплачувати нарахований на ці виплати ЄВ у розмірі, встановленому для відповідних платників (авансові платежі) (абз. другий частини 8 ст. 9 Закону № 2464).

8. Яким чином можна укласти договір про добровільну сплату ЄВ?

Відповідь: Частиною 1 ст. 10 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464) визначено коло платників, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Згідно з п. 3 частини 3 ст. 10 Закону № 2464 особи, зазначені в частині 1 цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Особи, зазначені в частині 1 ст. 10 Закону № 2464, беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (частина 2 ст.10 Закону № 2464).
Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання (частина 4 ст. 10 Закону № 2464).